Стрітення

Ведуча: Сьогодні у нас свято—Стрітення. В цей день Зима змагається з Весною і хто переможе, той і буде господарювати. Зима з Весною зустрічається, про володіння свої домовляється. В цей день сонце повертає на літо, все в природі прокидається.

На Стрітення в церквах святять воду. Хто стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти. Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Давайте й ми запалимо таку свічку, нехай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди. Запалю я свічку, Щоб горіла, Щоб вогняна громовиця Оселю не спалила. Подивіться всі на цю свічку - і не будете боятися грому і блискавки.

Зима - чудова пора! Які свята вона нам подарувала! День святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща. Скільки радощів принесла зимонька дітям. Але час їй відступати і весні чергу віддавати. У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.

(Звучить музика зими)

Зима. Іду, іду-у, снігу намету,

З вами разом поспіваю, потанцюю,

Бо ще силу свою чую.

Ведуча: Ось-ось, Зимонько, пропаде твоя сила.

Зима. Хіба прийшов уже час мені з весною зустрічатися?

Ведуча: Аякже, сьогодні ж стрітення. Саме сьогодні зима з весною зустрічаються і міряються силами.

З и ма. Ой, а я й забула зовсім, що сьогодні такий день. Ну що ж, позмагаємося з Весною. Подивимося, чия візьме! Тож кличте Весну!

Діти. Весна-весна, весняночко!

Прийди до нас, паняночко!

(звучить весняна мелодія)

Ведуча: Тихше, діти, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от пролісок прокидається від сну. Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?

Весна іде, весна іде!

Весну вітаймо, діти!

Весна пісні нам принесе,

Вінки, чудові квіти!

Весна. А ось і я, весна-красна.

Куди ступаю - сонце сяє,

Усе навколо оживає.

А ще пробуджую від сну Я нашу землю чарівну.

Дитина. Весно, весно, наша весно,

А що ж ти нам принесла?

Весна. На дерева - цвіту,

А на поле - жито,

На травичку - росу,

На дівчаток - красу,

А на хлопчиків - сили,

Щоб росли міцними!

Зима. Щось ти швидко прийшла, сестрице.

Весна. Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені.

Зима. Та ще твоєму царюванню час не настав.

Весна. Ти поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.

Зима. А от і не все! Не все! (знімає торбу, трусить нею. Сипляться крихти та миші випадають крізь дірки)

Весна. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду.

Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи.

Весна. А я - царівна. Куди ступаю - все навколо оживає.

Зима. Я так просто не віддам тобі панування над землею. Давай

позмагаємося. А діти нам допоможуть. Діти, допоможете?

Ведуча: Не сваріться, Зимо і Весно. Діти люблять вас однаково.

Зима: Мене діти дужче люблять. І вірші про мене знають. Правда, діти?

Прочитайте про мене вірші.

Дитина. Ліс і поле, і діброви Білі одягли обнови.

Це зима нам натрусила Стільки білого сніжку

І немовби шапка біла- Білий дах у дитсадку!

Дитина. Ну вже й диво ця зима

Все у біле одягла,

Сонце хмаркою закрила,

І порошу розтрусила.

Білі шубки всім дає й подарунки роздає.

Зима. Ой, які чудові вірші! Ось бачиш, Весно, як мене люблять діти.

Весна. Так і про мене діти вірші знають. Так, діти?

Дитина. Ще зимові віхоли літають,

Та весни розгін не зупинити,

І дзвінкі краплинки починають

У промінні сонячнім бриніти.

Дитина. Хоч земля по-зимовому

Ще одягнута в сніги,

Та у березні додому

Повертаються птахи.

Зима. А про мене діти ще й прикмети знають.

Діти. - Яскраві зірки взимку - на мороз.

- Зима з снігами - літо з хлібами.

- Зимою завірюха - влітку негода.

Весна. Про мене також діти знають прикмети.

Діти. - Довгі бурульки - на довгу весну

- Рано прилетіли жайворонки та граки - буде рання весна

- Зозуля стала кувати - морозу більше не бувати.

Зима: А про мене діти ще й загадки знають. Ану, загадайте мені, а я спробую відгадати.

Дитина . Хто наткав полотна Аж до лісу від вікна?

І сміється-задається:

От така ширина!

(зима)

Дитина. Зірка сніжно-біла

На рукав мені злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води (сніжинка)

Дитина . Сам не біжить, а стояти не дозволяє, (мороз)

Весна: Про мене теж діти знають загадки

Дитина. Тане сніжок,

Зеленіє лужок,

День прибуває,

Коли це буває?

(весною)

Дитина. Прокинувсь, і відразу

До сонечка біжить,

Стрибає по камінчиках,

Хлюпоче та дзюрчить (весняний струмок)

Дитина. Що за квітки у ліску

На про галинці в сніжку?

Білі та блакитні Квіточки тендітні?

(підсніжники, проліски)

Зима. А про мене діти пісню знають чудову.

(Діти виконують пісню «»)

Зима:. Як гарно ви співали про мене! А чи не боїтеся мого морозу-морозенка заметелиці-хурделиці?

Діти. Ні, не боїмося!

( Зима проводить гру «В сніжки граємо охоче»)

Весна: Я також з вами хочу погратися.

(Весна проводить гру «»)

Зима: Ой, як вам весело.

Зараз насуплю я брови - І вітер холодний повіє,

Усе захолоне, рятунку нема,

Під снігом замре, заніміє.

Весна: А я засміюся - сонце ласкаве засяє,

прокинуться луки, ліси і поля,

Усе зацвіте, заспіває.

Зима: Ой, яка ти в нас хороша!

Зараз я снігу натрушу,

Морозу напущу!

Треба мені всю силу зібрати,

Щоб з тобою до бою стати.

(Проводять гру «Перетягування канату»)

Дитина. Утікай, утікай, біла зимонько!

Вже нема, вже нема в тебе силоньки

Вже весна, йде весна-чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!

Ведуча: Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити. Але негоже Зимі вирушати в дорогу, не помирившись з Весною. Моя бабуся казала: «Згода дім будує, а незгода - руйнує», або «Мир та братство - найкраще багатство». Діти, а як можна помиритися?

Діти. Мирилками!

Ведуча: Давайте покажемо цим двом красуням, як ми вміємо миритися. Оберіть собі пару.

Билися-не билися,

Трохи посварилися,

Потім посміялися,

Друзями зосталися.

Мир-миром

- Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми подружки краснії Поцілуймося, помирімося!

Мирилка летіла,

На плече сіла,

Сказала тихенько:

Миріться швиденько!

- Дай скоріш мізинчик свій,

Зачепи його за мій.

Мізин, мізин, мізинець - Помирив нас, молодець!

Мирись-мирись І більше не сварись.

Ведуча: А тепер ви, Зимонько і Веснонько, помиріться

Зима і Весна. Ти - не ворог, я - не ворог,

Нам сваритись просто сором

помирились-помирились,

Щоб ніколи не сварились.

Зима.

Що ж, прощавайте милі діти!

За зиму ви роздоровіли.

Пішли на користь і мороз і сніг

І щічки ваші так порозовіли

Неначе маки розцвіли на них.

Прощай і ти, Весно – красна!

Я чую, як дзвенить твій струмок!

То ж зараз я залишу дитсадок.

Отож маленькі хлопчики й дівчатка

Прощаюсь з вами усіма –

Щасливі будьте! Через рік я знову

Свою вам казку принесу зимову

(Зима виходить)

Ведуча: А ще є цікавий звичай, пов’язаний з цим святом. Напередодні свята жінки випікали печиво у вигляді пташок - «жайворонків». Називали їх жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилася із сонячного жару, бо прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає: вже весна прийшла! Люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають,а природу відмикають. Я відкрию вам секрет: у мене є такі пташки. Я всіх вас зараз пригощу, а Весні віддам золоті ключі, бо їй вже теж пора вирушати у дорогу - у неї багато справ на нашій землі.

Дитина. Всі ми Зиму проводжали,

Красну Весну зустрічали.

Весно, уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай!

Весна: піду я далі лугами й лісами,

Встелю землю килимами,

Заквітчаю різним зелом,

Щоб усім було весело.

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я вам навію,

З рідним словом щоб зростали,

Щоб звичаї українські пам’ятали.

Ведуча: Гарно у родинному колі. Хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли, цих двох красунь примирили. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі. Ось підійшло до кінця наше свято. А всі весняні свята закінчуються цікавим таночком.

Хоровод «Ой минула вже зима»

Вихователь: Дякую вам за чудову роботу. І тобі, ялинко, ми теж дякуємо! Приходь до нас у гості, ми тобі завжди раді. А зараз ялинці час повертатися до свого казкового лісу (знімає рукавичку і ховає в «чарівній» коробці).